Маргарита прижмурилась , розглядаючи напис " Драмліт " , і роздумуючи над тим , що це могло означати ?
Взявши щітку під пахву , Маргарита зайшла у під'їзд , штовхнувши дверима здивованого швейцара , і поруч із ліфтом , на стіні , побачила величезну чорну дошку , на якій білими буквами було виписано номери квартир і прізвища їхніх мешканців .
Напис " Будинок драматурга і літератора " , що увінчував список , змусив Маргариту випустити хижий , задушений крик .
Піднявшись очима вище , вона почала читати прізвища : Хустов , Двубратський , Квант , Бєскудніков , Латунський ...
— Латунський ! — заверещала Маргарита .
— Латунський !
Це ж він !
Це він згубив Майстра .
Швейцар біля дверей , вирячивши очі і навіть підстрибуючи від здивування , роздивлявся чорну дошку , намагаючись зрозуміти таке диво : чого раптом заверещав список пожильців .
А Маргарита , тим часом , уже стрімко піднімалась сходами вгору , повторюючи в якомусь захваті :
— Латунський — вісімдесят чотири !
Латунський — вісімдесят чотири ...
