Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєї квартири .
Дитинство я провела також у квартирі , жодного разу не сумніваючись в абсолютній перевазі багатоповерхівки .
Можливо , нам пощастило із сусідами , можливо , це дух маленького містечка , але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко .
З переїздом до великого міста я дізналась , що можна жити , не знаючи власних сусідів .
Навіть більше — анонімність мешканця міста - мільйонника є очевидним плюсом .
Проте екологія столиці нагадує , що заміське проживання має свої переваги .
Особливо в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі , де можна походити босоніж .
З плюсів квартири для мене є доступність транспорту та інфраструктрури , легший спосіб добиратись до друзів , розваг , освіти .
Натомість треба іти на компроміси з сусідами , управління місцем власного життя стає полем для теорії ігор із багатьма учасниками .
У приватному будинку — навпаки : твоя автономність — твоя відповідальність .
За це отримуєш більший простір , свіже повітря .
Добре , коли можна комбінувати варіанти проживання .
