Марксистська концепція класової боротьби та її межі за умов суспільства глобальних ризиків .
Для марксистської філософії однією з безумовно ключових є теза про участь людей , в умовах « суспільного виробництва свого життя » , у не залежних від їхньої волі виробничих відносинах , які відповідають певному ступеню розвитку їхніх матеріальних виробничих сил .
Відомо , що для Маркса сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства , реальний базис , на якому « лежить » , зокрема , політична надбудова , що їй , своєю чергою , відповідають певні форми суспільної свідомості .
На певному ступені свого розвитку матеріальні виробничі сили суспільства починають суперечити наявним виробничим відносинам — які водночас є й відносинами власності , — коли й настає епоха соціальної революції .
У такому розумінні історії Маркса важливе місце належить класовій боротьбі , сенс якої полягає передусім у тому , що класи , на які неминуче розпадається кожне окреме суспільство , по-різному реагують на згадане постання суперечності між матеріальними виробничими силами та наявними виробничими відносинами .
При цьому справді « ефективно » на постання такої суперечності реагує пролетаріат , що й зумовлює його революційну місію своєрідного її вирішення шляхом здійснення зміни базису .
Таку роль пролетаріату Маркс пояснює тим , що решта класів ( на відміну від пролетарського , який є « своїм власним продуктом » ) перебувають у залежності від розвитку крупної промисловості , що й зумовлює їхні реакційність та консервативність .
Отже , для Маркса чи не центральним є погляд на багатство та спосіб його розподілу як ключові проблеми суспільства .
Однак таке розуміння суспільних проблем виявляє свою обмеженість за сучасних умов постання суспільства глобальних ризиків , оскільки основним питанням сучасності вже є насамперед ризик та способи його запобігання , мінімізації та контролю .
Якщо ідеалом передусім сучасного Марксові суспільства була рівність , то принципом суспільства ризику є безпека .
Своєю чергою , цей принцип зумовлений дедалі гострішим постанням проблеми глобальної екологічної кризи .
Відтак , у світлі такої зміни суспільних пріоритетів , новопосталою метою суспільства є прагнення передусім не матеріальної рівності , а солідаризації в зусиллях уникнути найгіршого , тобто винищення життя на Землі .
Цього , звісно , Марксова теорія , значною мірою зосереджена на осмисленні можливості подолати матеріальну нерівність людей та пов’язане з цим відчуження , аж ніяк не враховує .
