Львів для мене — це місто сили , про яке ти знаєш , що воно не ідеальне , але де знаєш кожен куточок і до якого ти повертаєшся щоразу з таких « ідеальних » віднів , парижів , нью-йорків .
Львів змінився за останні років 10 , не кажучи вже про останні 20 , і це здебільшого прекрасні зміни , які роблять наше місто сучасним та європейським .
Я люблю ці всі нові ресторани в центрі чи поза ним , громадські простори , сучасні будівлі та нові вулиці , але інколи мені не вистачає в ньому тієї гармонійної справжності .
Я люблю гамір і залюдненість площі Ринок — бо я пригадую , коли ввечері там не можна було зустріти жодної людини та й , зрештою , жодного ліхтаря , який б світився 🙂
Але так хочеться , щоб за туристичним Львовом не зник справжній — з тихими дворами і балконами польських будинків , яблунею та аличею Бернардинського саду , будівлями українського модерну та сецесійними вітражами .
Для мене Львів не треба загортати в красиву упаковку , бо я точно знаю , який він справжній : де найгарніші двори і де майже в центрі росте черешня та алича , як десь у селі , я знаю , як виглядає під’їзд « Золотої Рози » і як пробиваються промені сонця на стрихах польських будинків .
Я бачила Львів із мансард площі Ринок , проспекту Свободи , вулиці Тарнавського та дахів Левандівки , я точно знаю , за скільки можна дійти , добігти , доїхати на велосипеді , мопеді чи автомобілі на площу Ринок з будь-якого кінця Львова і як швидко можна збігти ввечері з цитаделі по Калічій Горі 😃
Я знаю , що сонце заходить десь нагорі вулиці Дорошенка , які найгарніші вулиці , коли вечоріє , де найгарніший вид із Кайзервальду , і точно знаю , куди їздив « старенький трамвай » .
Я пам’ятаю старий Галицький базар та вечірки в " Ляльці " , і хоч ніколи не була в « Фешн » , але відвідувала квітковий магазин , що був на його місці .
Як для людини , що прожила все життя в центрі , я надто добре знаю і люблю й інші райони — обшарпаний Клепарів , захід сонця над Сиховом , коли виїжджаєш на Сихівський міст , тихі вулиці Нового Світу , індустріальне Підзамче , нову будівлю центру Шептицького .
Для мене прізвища Левинський , Шульц , Ґорґолевський асоціюються з конкретними будівлями в місті , оскільки знаю , де зародилася " Просвіта " і де творив свої картини Труш .
Це чудово , що красу цього міста можуть споглядати й інші люди , і я надіюся , що воно не застрягне в минулому , а буде активним , молодим і модерним .
Просто поки самі львів’яни не навчаться його любити і тонко відчувати його ритм , то для мене найсправжнішим він буде зі звуками трамваю о 6 ранку на Підвальній , під час зливи , що стукотить по пустих столиках біля Діани та на його безлюдних нічних вулицях .
Любіть Львів , і він вас теж полюбить 😉
