Вони сиділи на пляжі .
Він і вона .
Їхнє волосся зовсім побіліло чи то від сонця , чи таки від часу , чи від усього разом .
Він бігав купатися , то пірнав , то випливав .
Потім ніжився на призахідному сонці біля неї .
Вона ж укуталась покривалом , що не закривало хіба лише руки .
І обличчя .
Плетиво часу лежало на тому обличчі цупкою вуаллю .
Вона соромливо всміхалась .
Йому .
— Пішли купатися , — так юно , по-хлопчачому підморгнув він .
— Та я .
Я просто тут посиджу , — вона втиснулась у покривало ще більше .
— Чого ?
Пішли , вода ж тепла , — він усміхався поораним зморшками обличчям .
— Вірю , — сказала вона , — я просто ... стара для такого дуже , — вона опустила очі .
— І я старий , але поки з тобою , я молодший від усіх на світі .
І ти молода .
Хай навіть тільки для мене .
Вона таки пішла купатись .
Уже потім , з ним за руку .
І молодшої пари я там не бачила .
Хай навіть їм і глибоко за ...
