" Ти швидко літаєш ? " — запитав Скрудж .
" На крилах вітру " , — відповів Привид .
" Ти , напевне , вже побував у багатьох землях за сім років " , — сказав Скрудж .
Привид , почувши це , скрикнув знову і заклацав своїм ланцюгом так жахливо у мертвій тиші ночі , що Охоронець мав би рацію , звинувачуючи його у нестерпності . " О !
Полонений , прив'язаний рабе , — завив фантом , — не знаєш , що роки невпинної праці безсмертними істотами на цій землі мають зникнути у нескінченності перед тим , як запанує добро .
Не знаєш , що будь-який християнський дух творить добро у своєму малому кутку , попри все , знайде смертне життя занадто коротким для усіх своїх численних можливостей .
Не знаєш , що ніякі шкодування не можуть виправити нездійсненну можливість !
І таким був я !
Ох !
Таким був я ! "
