" Слабка відмовка для того , щоб обдирати людські гаманці кожного двадцять п'ятого грудня ! — сказав Скрудж , застібаючи своє пальто до підборіддя .
— Але я припускаю , що у вас є весь день .
Будьте тут завтра зранечку " .
Клерк пообіцяв так і зробити , і Скрудж бурмочучи вийшов .
Офіс відразу ж замкнули , і клерк , підібравши поділ піджака ( пальта він не визнавав ) , спустився вниз із гірки на Корнхіл перед натовпом хлопчаків , щоб відзначити переддень Різдва .
Після цього побіг додому на Камден Таун так швидко , як тільки міг , аби не пропустити розваги .
Скрудж з'їв звичну нудну вечерю у звичній нудній таверні .
Перечитавши газету вздовж і впоперек та прововтузившись решту вечора з бухгалтерією , попростував додому в ліжко .
Жив він у палатах , які раніше належали його покійному партнерові .
Це були кілька похмурих кімнат у нижній частині будинку ледь вище за подвір'я .
В це місце будинок ніяк не вписувався — ніби забіг сюди в юності , граючи хованки з іншими будівлями і не зміг знайти дороги додому .
Зараз будинок був старим і трухлявим .
Жив у ньому лише Скрудж — інші кімнати здавалися під офіси .
Двір був настільки темним , що навіть Скрудж , який знав кожен сантиметр , не зміг би побачити кінчики своїх пальців .
