— А ось поглянь , як я обманюю .
Лісничиха розв'язала вузлик та показала їм , окаянна , гроші , потім розказала все , як прийшла до неї Анютка , як говорила Анютка та інше .
Душогуби зраділи , стали ділитися між собою , ледь не побилися , потім , значить , сіли за стіл наминати .
А Анютка лежить , бідна , чує всі їхні слова та труситься , як в’юн на пательні .
Що тут поробиш ?
Та з їх слів вона дізналася , що таточко померли та лежать посеред дороги , і здається їй , дурненькій , ніби бідного татечка їдять вовки та собаки , ніби кобила наша пішла далеко в ліс і її теж вовки з'їли , і ніби саму Анютку за те , що грошей не вберегла , в остріг посадять , бити будуть .
А розбійники налопалися та послали бабу за водою .
П'ять рублів їй дали , щоб і горілки купила , і солодкого вина .
Пішли в них на чужі гроші і пиятика , і пісні .
Пили , пили , собаки , і знову бабу послали , щоб , значить , пити без кінця - краю .
