Зважаючи на різкий ріст зацікавленості всякими медичними штуками , хочу поділитись ще однією цікавинкою з Австралії — окремою місцевою медичною службою , яку можна по праву назвати універсальними солдатами медицини і яку на " зеленому " континенті дуже шанують і поважають .
Але для початку трохи історії та географії .
Отже , площа Австралії плюс - мінус десь така сама , як площа Європи , а живе тут сьогодні приблизно 25 мільйонів народу .
Уявляєте , так ?
Уся Європа , а людей — трошки більше як половина України .
Причому це зараз так , років 100 тому народу було значно менше .
Займався він в основному сільським господарством — скотарством , вирощуванням зернових тощо .
В силу того , що народу на континенті мало , а площі — багато , ферми тут , скажімо так , величенькі .
Площа середньої ферми — 4 . 5 тисячі ( ! ) гектарів .
Наголошую , це середньостатистична ферма , є чимало ферм площею понад мільйон гектарів .
На практиці це означає , що якщо між вами і найближчим містечком із поштою , поліцією і таким - сяким медпунктом 5 - 6 сусідів , то по відстані це може бути і 100 , і 200 кілометрів .
Тому якщо вас раптово вкусила змія чи , що стається значно частіше , штрикнув рогом якийсь норовистий бик , то краще застрелитись , щоб не мучитись , тому що лікар прибуде у кращому випадку за тиждень .
А проте уряд Австралії був щиро зацікавлений у зменшенні кількості самогубств серед фермерів та решти гірників , тому коли років 100 тому один лікар із віддалених районів Австралії , Джон Флінн , узявся інтенсивно пропагувати розвиток медичних послуг у цих самих віддалених районах , його радо підтримав і уряд , і місцеві мешканці .
Першим кроком Флінна було запровадити мобільні центри зв'язку — своєрідний гібрид радіопередавача і велосипеда : фермер сідав на сідло , крутив педалі і консультувався з лікарем , що перебував за сотні кілометрів від нього .
Неймовірно передова технологія як на той час .
Але цього було , звісно , мало .
Хто пробував по телефону лікувати знайомого , або на крайняк ремонтувати його комп'ютер , пральну машинку чи автомобіль — дуже добре уявляє всі недоліки такого методу .
Приблизно в той самий час одному колишньому військовому льотчику на ім'я Гадсон Фіш спала на думку ідея , що людей з магазину додому можна возити літаком ( нагадую , це Австралія , найближчий магазин може бути за 150 кілометрів від хати ) .
Звісно , що наші два герої не могли не зустрітися .
І хоча вони тоді того ще не знали , але то була історична зустріч двох людей , які дуже суттєво вплинули на розвиток країни — засновника компанії , що зараз відома як Qantas , та засновника служби , що зараз відома як Flying Doctors .
Але це зараз , а тоді це були двоє людей , які щиро вірили кожен у свою справу і знайшли спільну мову .
Перший літак від Гадсона Фіша до Джона Флінна прибув 15 травня 1928 року , а вже через 2 дні вирушив у свій перший виліт .
Зустрічати лікаря , який прилетів за 100 кілометрів рятувати хворого , прийшли поголовно всі жителі віддаленого поселення — понад сотня людей .
Подальшу долю служби можна описати парою слів — " безупинний успіх " .
У перші роки уряд штату фінансував лише оренду та обслуговування літаків ( і закладав підвалини для появи міжнародної австралійської авіакомпанії , хоча й не знав того ) , тоді як решта витрат покривалися з добровільних пожертв навколишніх жителів .
Чутки про неймовірних " літаючих " лікарів швидко поширились по всій Австралії і вже за кілька років на розгляд уряду було представлено проєкт Австралійської повітряної медичної служби з багатьма аеродромами і " точками присутності " по всіх віддалених куточках країни , котра зараз відома як Royal Flying Doctors Service , або попросту The Flying Doctors .
За час своєї діяльності вони запровадили чимало інновацій — від методів укладки аптечок до організації мобільних операційних прямо на борту літака .
На сьогодні у служби є десь 70 невеликих літаків , котрі більшу частину свого часу проводять у польотах .
Маршрути за роки роботи спроєктовані так , щоб до будь-якої точки Австралії можна було долетіти максимум за годину .
Не знаю як вас , а мене це по-справжньому вражає : " накрити " весь континент захисною парасолькою всього лише з пів сотні маленьких літаків — це треба дуже добре постаратись .
Літають літаки постійно .
Якщо немає термінових викликів , медики займаються профілактикою та просвітництвом : оглядають усіх підряд , беруть аналізи тощо .
Надходить виклик — усе кидають і летять рятувати .
За кілька років такої роботи будь-який лікар , кажуть , отримує колосальний досвід .
Це у місті швидка приїжджає , забирає хворого і везе у лікарню ; якщо ж до лікарні кілька годин льоту , то хворого можна і не довезти .
Або ж навпаки , немає змісту везти , якщо якусь дрібницю можна відрізати чи , навпаки , пришити прямо на місці .
Зараз службу фінансує уряд , але кажуть , що на всіх віддалених заправках і кафешках біля каси стоїть окрема скринька для пожертви на потреби RFDS , і скриньки ці наповнюють доволі охоче .
Та й чимало місцевих фірм безоплатно допомагають " Літаючим Лікарям " — заробляють свій плюсик у карму .
Плюсуйте свою карму , зберігайте спокій , і щоб вам якнайрідше були потрібні лікарі — чи то летючі , чи звичайні .
