Це сталося у травні .
У листопаді холодний непомітний незнайомець , якого лікарі називають Пневмонією , прокрався у колонію , торкаючись то одного , то другого своїми крижаними пальцями .
На сході цей руйнівник упевнено відкрокував , вдаряючи своїх жертв у великих кількостях , але його ноги повільно ступали лабіринтом вузьких і порослих мохом " місць " .
Пан Пневмонія не був тим , кого ви б назвали старим лицарем - джентльменом .
Купки жінок , чия кров була зріджена каліфорнійськими зефірами , навряд були рівними супротивниками для старого нікчеми з червоними кулаками та задишкою .
І він вдарив Джонсі ; і вона злягла , ледве рухаючись , на своє пофарбоване залізне ліжко , споглядаючи за глухою стіною цегляного будинку навпроти крізь маленькі шибки голландського вікна .
Одного ранку діловитий лікар запросив Сью у коридор жестом скуйовдженої сивої брови .
