— Та -ай ! — каже ниючим басом Рябов ; чутно , як уповільнюється його дихання , відчувається , що він хотів би сказати багато , проте не знаходить слів . — Та яй !
— Ні , братці , навіть не просіть , — зітхає Семен , сумно хитаючи головою .
— Не доводьте до гріха .
Не дам я вам рушниці .
Немає такої моди , щоб речі зі застави забирати та не платити гроші .
Та й до чого ці дурниці ?
Ідіть собі з богом !
Слюнка витирає рукавом спітніле обличчя і починає молитись і просити .
Він перехрещується , простягаючи до образу руки , закликає свідків своїх покійних батька та матері , але Семен , як і раніше , дивиться спокійно на баранку і зітхає .
Зрештою , Ігнашка Рябов , який до того не рухався , раптово підводиться і падає перед шинкарем на поклін , але і це не спрацьовує !
— Та вдавись ти цією рушницею , нечисте ! — каже Слюнка , сіпаючи обличчям і смикаючи плечима .
— Вдавись - , холера , розбишацька душа !
