Чоловік у дверях чиркнув сірником і запалив сигару .
Світло вихопило з пітьми бліде обличчя із квадратною щелепою , з пристрасними очима та маленьким білим шрамом поруч із правою бровою .
Його заколка для краватки була з великим діамантом , дивно припасованим .
« Двадцять років тому цієї ночі , — сказав чоловік , — я вечеряв тут у " Великому Джо " , що належав Брейді , разом із Джиммі Веллсом , моїм найкращим приятелем і найкращим хлопцем у світі .
Ми з ним виросли тут , у Нью-Йорку , просто як два брати разом .
Мені було вісімнадцять , а Джиммі — двадцять .
Наступного ранку я мав рушати на Захід у пошуках кращої долі .
Ви б нізащо не витягли Джиммі з Нью-Йорка , він думав , що це — єдине гідне місце на Землі .
Ну що ж , ми домовилися тієї ночі , що ми знову зустрінемося тут рівно за двадцять років з тієї дати та часу , незалежно від того , в якому ми будемо стані чи яку відстань нам доведеться подолати .
Ми вважали , що за двадцять років кожен із нас мав би здобути гідне життя та заробити якісь свої статки » .
