— Чи варто ? — хмуриться листоноша
— Нічого , пішли вип'ємо .
Я сам , брате , не п'ю , але тут нашому братові актору знижка , майже пів ціни — не хочеш , та все одно вип'єш .
Ходімо !
Приятелі підходять до буфету та випивають .
— Надивився я на ваши театри .
Добрі , ніде правди діти , — бурчить благородний батько , посміхаючись .
— Мерсі , не очікував .
А ще столиця , центр мистецтва !
Дивитись соромно .
— Був у Александрівці ? — питає газетяр .
Благородний батько презирливо махає рукою та усміхається .
Малиновий ніс його морщиться та видає уссіхнений звук .
— Був ! — відповідає він наче неохоче
— І як ?
Подобається ?
— Так , будівля подобається .
Зовні добрий театр , не сперечатимусь , але стосовно самих акторів — вибач .
Можливо , вони гарні люди , генії , Дидероти , але , на мою думку , вони для мистецтва вбивці і більш нічого .
Якби моя воля , я б їх з Петербурга вислав .
Хто над ними у вас головний ?
