Одного вихідного дня явився в квартиру міліціонер , викликав у передпокій другого мешканця ( прізвище якого втратилося ) і сказав , що його просять на хвилинку зайти у відділення міліції щось підписати .
Мешканець наказав Анфісі , відданій і давній покоївці Анни Францівни , сказати , якщо йому телефонуватимуть , що він повернеться за десять хвилин , і пішов разом з коректним міліціонером у білих рукавицях .
Але не повернувся він не тільки за десять хвилин , а взагалі ніколи не повернувся .
Найдивніше те , що , очевидно , з ним разом зник і міліціонер .
Набожна , а чесніше сказати — забобонна , Анфіса так прямо й заявила дуже засмученій Анні Францівні , що це чаклунство і вона прекрасно знає , хто викрав і мешканця , і міліціонера , тільки проти ночі не хоче казати .
Ну , а чаклунству , як відомо , варто тільки розпочатися , а там уже його нічим не зупиниш .
Другий мешканець зник , приблизно , в понеділок , а в середу наче крізь землю провалився Беломут , щоправда , за інших обставин .
Зранку за ним заїхала , як і зазвичай , машина , щоб відвезти його на службу , і відвезла , але назад нікого не привезла і саме більше не повернулася .
