— Ви дорогі мені !
Я ... я кохаю вас !
Дозвольте мені говорити !
А Аліса зблідла — напевно , зі страху , розуміючи , що після цього пояснення їй не можна буде ходити сюди та отримувати гривню за урок ; вона зробила злякані очі та голосно зашепотіла :
— Ох , це не можна !
Не кажіть , прошу вас !
Не можна !
І потім Воротов не спав цілу ніч , мучився від сорому , лаяв себе , напружено думав .
Йому здавалося , що своїми поясненнями він образив дівчину , що вона вже ніколи не прийде до нього .
Він вирішив дізнатися вранці в адресному столі її адресу та написати їй листа із вибаченням .
Але Аліса прийшла і без листа .
Першу хвилину вона почувалася ніяково .
але потім розгорнула книжку і почала перекладати швидко та жваво , як завжди :
— О , молодий пане , не розривайте ці квіти в моєму саду , котрі я хочу давати своїй хворій дочці ...
