Мій дух ніколи не виходив за межі нашого монетного двору .
Даю голову на відсіч , жодного разу не сягав за межі нашої халупи з грішми .
А переді мною виснажлива подорож !
Скрудж мав звичку , коли замислиться , класти руки в кишені .
Розмислюючи про те , що сказав Дух , він зробив так і цього разу , але очей не підводив , а колін не рухав .
« Ти був надто повільним , Якобе » , — зауважив Скрудж діловим , але поблажливим тоном .
« Повільним ! » — повторив Дух . « Сім років , як мертвий , — додав Скрудж .
— І увесь цей час у подорожах ! » « Увесь час , — вимовив Дух .
— Ні спочинку , ні миру .
Невпинні катування й жаль » .
