Був непоганий інститут кібернетики , коли його очолював Глушков .
Амосов , який там працював , цікавився моделюванням , у нього був сектор моделювання : була група , яка займалась моделюванням у медицині , а була група , яка займалась моделюванням у соціології — вони зробили семінар , на якому досить детально вивчали класиків соціології .
Я працював потім в Академії наук , в інституті філософії , у відділенні соціології .
І врешті - решт створив сектор моделювання соц . процесів , зібрав людей .
Тоді це було на пристойному рівні , як показав досвід участі у міжнародних конференціях .
Тому що моделювання і за кордоном тільки починалося .
Йшлося про моделі , вихідними показниками яких були задоволеність життям , місце гуманізму в структурі цінностей людей , який я вважаю найбільш значущим показником , який дає сенс моделювати .
Тому що люди , навіть у складних умовах , але за підтримки оточення почуваються щасливішими , ніж при вищому рівні задоволення , але у поганих стосунках з навколишніми людьми і з відсутністю сенсу у житті .
Потім цей сектор закрили у 91-му році .
Це було пов'язано з путчем , оскільки після путчу , я пішов у відпустку влітку .
До цього в нас працювало 90 людей в інституті , а коли я повернувся — тут стало 230 .
Закрили ЦК Компартії , і директор Інституту Пархомов узяв до себе усіх , хто був у ЦК . – Пролетарський інтернаціоналізм , історія партії , вирішили , що вони , мабуть , соціологи .
Він був відкритий у 1968-му році , тоді Попович Мирослав був формальним керівником , тоді як реальним — Чорноволенко , який у 69-му став офіційним керівником сектору .
Коли створили інститут соціології , Чорноволенко не став директором , а на цю посаду назначили Пархомова , тому що його друг Рублевський був правою рукою Щербицького — тодішнього секретаря ЦК Компартії України .
І Пархомов виявився добрим другом : коли Рублевський втратив роботу , він узяв його до себе працювати заступником .
Тоді мій відділ закрили :
Пархомов сказав , що у такий час не можна займатись такими дріб'язковими проблемами , як моделювання .
До речі , зараз він є директором Інституту економіки .
Це стало одним із стимулів відкрити Київський Інститут соціології України .
Ідея полягала в тому , що ми будемо займатись моделюванням соціальних процесів , це було і головною метою .
Років 10 - 15 у нас була неформальна група , яка цим займалась .
Два роки після створення Інституту було все нормально , тому що ми отримували міжнародні замовлення , а курс долар тоді був високим .
Міжнародні конференції були дороговартісними ( одна коштувала так само , як і квартира на Бессарабці ) .
У 92-му долар впав , і виявилось , що ми не можемо вкладати багато грошей .
Власне ІС , мабуть , є найбільш науковим серед комерційних центрів , тому що ми вкладаємо гроші в деякі наші дослідження , ми випускаємо книжки ( наприклад , Елвін Кон " Я — професор " , з яким ми 15 років проводимо спільні дослідження .
Порівнювали соціальну структуру та особистість в Україні , Польщі , Сполучених Штатах , Японії .
Зараз ще до цього дослідження додається і Китай ) .
