Сью з інтересом визирнула у вікно .
Що там можна порахувати ?
Було видно тільки порожній і похмурий двір і задня стіна цегляного будинку метрів за двадцять .
Дуже стара лоза , вузлувата і гнила біля коріння , повзла по стіні .
Холодний подих осені оголив лозу так , що її гілки , майже голі , чіплялись за цеглу .
" Що це , люба ? " — спитала Сью .
" Шість , сказала Джонсі , майже пошепки .
— Вони падають швидше зараз .
Три дні тому було майже сотня .
Їх було дуже складно порахувати .
Але зараз це просто .
Щойно впав ще один .
Лишилось лише п`ять " .
" Що п`ять , люба ?
Скажи своїй Сьюді " .
