Кутійний спогад
Керамічна миска трохи вищерблена з одного боку .
Але іншої немає .
Ця — найурочистіша , бо найдавніша , ще від прабабки .
Береш глибоку дерев'яну ложку і черпаєш нею густу , немов юшка , кутю .
Пшениці у цьому рецепті пощастило більше , ніж маку .
Пшениця дожила до миски ціленька , а от мак — ні , бо його немилосердно перетерли в макітрі та заправили медом .
А мед — густий , мазкий та білий , як масло — аж тане на язику .
І ця солодкість відмикає десь у нейронах мозку прадавні спогади , які линуть ген-ген у простір і вгору , сягаючи вирію , де у таку ж тиху ніч прадавні наші предки смакують свою кутю — небесну .
