До мене повернувся нестримний спокій Конселя .
Я веслував ( плив ) усе ще енергійніше , але обтяженому своїм одягом , що стискав мене так , наче був зроблений зі свинцю , мені було вкрай важко втримуватись на поверхні .
Консель це помітив .
" Хай пан дозволить мені зробити надріз " , — сказав він .
І , просунувши ніж під мій одяг , він швидким рухом згори - вниз розрізав його , спритно позбувшись від нього , доки я гріб ( плив ) за нас обох .
Своєю чергою , я зробив ту саму ласку і Конселю , і ми продовжили " навігацію " поруч один одним .
Однак ситуація не лякала менше .
Наше зникнення могли не помітити , і якщо так , то фрегат не зміг би повернутись за вітром до нас , знятий із керма .
Тому покладатись потрібно було тільки на його човни .
