У 1929 р . в Страсбурзькому університеті Л . Февр і М . Блок створили журнал “ Аннали економічної і соціальної історії ” , який став продовженням традиції радикальної зміни історичного знання Анрі Берра та його “ Журналу історичного синтезу ” .
Проте достатньо порівняти книгу Февра “ Проблема зневіри в XVI столітті : релігія Рабле ” з “ Феодальним суспільством ” Блока ( соціологізм якої Февр критикував ) , щоб помітити різницю методів двох істориків .
Центральна категорія історичного дослідження Блока — “ суспільство ” , Февра — “ цивілізація ” .
Відмінність більше полягає не в об’єкті поняття , а в їхньому змісті .
Февр акцентував на духовному житті , культурі та психології людей ( разом із природно - географічними факторами ) .
Для Блока були домінантними соціальна структура , відношення класів , він розглядав середньовічне суспільство як єдність всіх аспектів : промисловість , система власності , політична влада , аграрна структура і т . д . А . Я . Гуревич називає це відмінністю між спеціалістом в соціальній історії , дослідником економіки і суспільства , з одного боку , та з істориком культури , ідеї , психології , з іншого .
Февр — історик інтелектуального життя в епоху Ренесансу , історик цивілізації .
Блок — соціальний та економічний історик феодальної середньовічної Європи .
Люди Февра — видатні історичні постаті ( Мартін Лютер , Франсуа Рабле , Бонавентюр Депер’є ) .
Він йде до загального через одиничне й унікальне .
Люди Блока — безіменні прошарки суспільства ( селяни , васали і сеньйори , що формують “ аграрний пейзаж Франції та Європи ” ) , “ не людина , а люди , організовані в класи , суспільні групи ” .
Науковою пристрастю Л . Февра були інтелектуальні біографії , але з обов’язковим зверненням до спільних понять і глибоко аналізу контексту , в якому жила та чи інша постать або відбувалась та чи інша подія .
Він вів перманентні “ бої за історію ” , за набуття історією нового значення “ науки про людину ” .
Особливу увагу Февр приділяв природно - географічному середовищу та його взаємодії з людьми ( чітко прослідковується в праці “ Земля і людська еволюція .
Географічний вступ в історію ” 1922 р . ) Головне питання Февра Гуревич формулює так : які можливості думки того чи іншого діяча Реформації чи Ренесансу надані йому його епохою і середовищем , та які межі цієї думки ?
Блок прийшов до історії ментальностей через власну працю “ Королі - чудотворці ” ( 1924 р . ) Ключовим питанням книги є історія створення та існування у Франції та Англії віри мас в чудодійну силу правителів .
Саме обов’язкове використання компоненту людської свідомості , погляд на історію крізь призму “ науки про людину ” є спільним для Февра і Блока .
Наприклад , досліджуючи у 1935 році появу та поширення водяного млина , Блок розглядав проблему рабства та рабської праці , статус робочих та внесок християнства , місце млина в історії техніки .
Через вміння Блока всюди знаходити людський зміст історії , Ле Гофф назвав його “ батьком історичної антропології ” .
Блок завжди відокремлював власну систему понять від тої , що була наявна в певну епоху .
Це відповідає поняттю Февра “ outilage mental ” ( “ духовне оснащення ” або “ розумова озброєність ” ) , сутність методу полягає у виявленні архетипів свідомості людей певної епохи .
Ілюстрацією використання “ outilage mental ” є Феврів аналіз світу Рабле .
Історик звертався як до психології мислення індивіда , так і до колективної психології .
Як і Февр , Блок був проти будь-якого догматизму .
Апріоризм для них — найзапекліший ворог науки .
Спільним для обох істориків є й насторожене ставлення до теоретичного розгляду історичного процесу .
Завдання Блока : перетворення історичної науки , оновлення її проблематики й методів .
Гуревич заперечує думку про те , що слід було б говорити не про одну школу “ Анналів ” , а про дві — Блока і Февра , хоча й визнає істотну різницю принципів у методах обох істориків .
