Для того , щоб довести правоту Ейнштейна у питанні гравітаційних хвиль , було витрачено 1 , 1 мільярд доларів й залучено тисячу сильних команд .
У 2016 науковці Лазерної інтерферометричної гравітаційно - хвильової обсерваторії ( ЛІГО ) оголосили , що вони врешті - решт виявили ці “ брижі ” тканини простору- часу , утворені зіткненням чорних дір . “ ЛІГО — шедевр у галузі науки й техніки XXI століття ” , - каже Джеймс Еванс , соціолог Чиказького університету , який вивчає історію науки .
“ Мабуть , це найбільш поміркований експеримент в історії .
Він перевіряв , чи справджується 100-річна гіпотеза ” .
Концепція “ великої науки ” , головним прикладом якої є ЛІГО , дедалі поширюється .
Органи з фінансування скеровують більшу кількість коштів саме на великі команди , які працюють над важливими проєктами , такими як підрахунок різноманітності клітин або секвенування геному всіх видів .
Розвивається навіть поле метадосліджень , присвячених вивченню того , як працює група — наука про командну роботу .
Деякі проєкти й справді потребують великих команд , та й , зрештою , три члени групи ЛІГО здобули Нобелівську премію .
Проте Еванс акцентує на тому , що порівняльне нехтування малими командами й поодинокими дослідниками є проблемою , адже вони виконують роботу під іншим вектором .
Для того , аби дослідити більш ніж 65 мільйонів наукових робіт , патентів і проєктів з розробки програмного забезпечення за останні шість десятиліть , Еванс співпрацює з колегою Лінгвей Ву .
На основі аналізу Ву ми можемо сказати , що у кожному останньому десятилітті і майже в кожній галузі малі команди набагато частіше пропонують оригінальні , підривні ідеї , які направляють науку і технології в радикально нове русло .
“ Великі команди ставлять на перевіреного гравця й експлуатують його , — говорить Еванс .
— Вони вичавлюють усі соки й користуються цією останньою краплею можливостей з учорашніх ідей .
А в той час малі команди запалюють вогонь , генерують ідеї таким чином , що , за умови успіху , у майбутньому саме вони стануть джерелом розвитку великих команд ” .
“ Заперечення усталеної думки , що великі команди , які , як правило , краще фінансуються і працюють над більш примітними темами , є тим , що підважує кордони науки ” , — говорить Стася Мілоєвич , яка вивчає метрику програмного забезпечення в Індіанському університеті Блумінгтона .
Проаналізувавши назви 20 мільйонів наукових досліджень , вона підтвердила цю модель й показала , що великі команди охоплюють відносно невелику частину тем у галузі .
Незважаючи на те , що інші науковці зробили схожі висновки , явище , яке Еванс описує як “ Передові команди ! ” , все ще залишається .
Результати нових досліджень покликані “ придушити певний ентузіазм для великих команд і продемонструвати можливість виникнення переломного моменту , після якого їхні переваги зменшаться ” , — говорить Ерін Лейхі з Університету Аризони , яка раніше писала про “ недооцінену вартість співпраці ” .
Нове дослідження базується на питанні посилання науковцями на використані джерела .
Наприклад , коли вчені цитують новаторську працю Ейнштейна 1915 року про загальну теорію відносності , вони , як правило , не посилаються на авторів , яких цитував сам Ейнштейн .
" Для них — це поняттєво новий напрямок , який є відмінним від своєї основи " , — додає Еванс .
Але , коли науковці “ думають , що щось є додатковою перевагою , вони розкажуть вам цілу історію у посиланнях ” .
Наприклад , дослідження 1995 року , яке довший час було лише теоретичним , назване конденсацією Бозе-Ейнштейна , майже завжди містить посилання на праці , в яких фізики Шатьєндранат Бозе та Ейнштейн передбачали існування речей .
Ву описав ці відмінності , використовуючи “ оцінку порушень ” , спочатку створену іншими дослідниками для вимірювання інноваційності винаходів .
Він показав , що вона добре працює для наукових досліджень .
У рейтингу за результатами робіт , статті , які оповідають про переможців Нобелівської премії , виходять у 2 % найкращих , так само як і ті , що стали відповідями вчених на питання про назву найбільш підривної роботи у їхній галузі .
Огляди , які підсумовують попередню роботу , перебувають у нижній половині рейтингу , тоді як оригінальні дослідження з'являються у топ - четвірці .
Це “ простий , проте розумний ” метод , особливо тому , що він працює в різних джерелах даних , таких як статті , патенти та програмне забезпечення , говорить Сатьям Макерджі з Індійського інституту управління .
Випробувавши цю оцінку різними способами , аби довести , що вона правдива , Ву використав її у зображенні того , що малі команди виконують більш значущу роботу , ніж великі .
Ця теорія працює у всьому : для патентів , які є новаторськими лише за визначенням , у працях , які містять багато посилань й на тих , які майже без них , вона справджується кожного десятиліття , з 1950 року по 2010 й у кожній галузі , коливаючись від хімії до соціальних наук .
