Наступного ранку я пішов до кабінету мера , де мені сказали , що він ще не прийшов .
Вони не знали , коли він з'явиться .
Тож доктор Ваг-гу знову вмостився на одному з готельних стільців , запалив трав'яну папіросу і почав чекати .
За деякий час молодий чоловік у синій краватці сів на сусідній стілець і запитав , котра година .
" О пів на одинадцяту , — сказав я .
— А ти — Енді Такер .
Я бачив , як ти працюєш .
Чи не ти запустив пакет " Надзвичайна комбінація купідона " в південних штатах ?
Що там було , каблучка з чилійським діамантом , обручка , товкач для картоплі , пляшечка заспокійливого сиропу і Дороті Вернон — і все це за п'ятдесят центів " .
