Мова є відображенням історичного розвитку суспільства .
Можна стверджувати , що в розвитку історії домінувала патріархальна парадигма .
Факт домінування пояснює наявність у мови ознак антропоцентризму , тобто фіксації предметів та явищ об’єктивної реальності з позиції мовця - чоловіка .
Доказом проявів цієї характеристики можна віднести ототожнення понять « людина » ( human ) та « чоловік » ( man ) ; походження багатьох іменників жіночого роду від чоловічого ( a waiter — a waitress ) ; неспецифікованість іменників чоловічого роду та можливість їхнього застосування щодо іменників біологічно жіночої статі .
Незважаючи на зовнішню маскулінність мови , розмежовують жіночий та чоловічий типи мови .
Дослідження цього питання дозволило визначити ряд ознак , що диференціюють чоловіка та жінку як мовців .
Отто Єсперсен запропонував точку зору , згідно з якою мовець - чоловік має більший словниковий запас , ніж жінка .
Інша лексична особливість полягає в тому , що жіночій мові , на відміну від чоловічої , притаманне використання емоційно забарвлених прикметників ( adorable , gorgeous , divine ) та зменшувально - пестливих слів , чоловіки ж частіше вдаються до використання лайливої лексики ( Кирилина ) .
У структурному аспекті мова жінок вирізняється тим , що жінки в розмовному дискурсі частіше від чоловіків уживають розділові питання та обривають висловлення , не завершуючи думку .
Чоловікам , навпаки , відводиться роль упевненіших у собі мовців , тому чітка оформленість висловлень є однією з їхніх найвиразніших характеристик . Окрім лексичних та граматичних особливостей , мовцям жінкам та чоловікам притаманні різні типи комунікативної поведінки , які продиктовані соціальними та психологічними відмінностями .
Ключова відмінність полягає в тому , що чоловік і жінка реалізовують різні прагматичні цілі : якщо для чоловіка спілкування є засобом самоствердження та реалізації своєї домінантності , то для жінки спілкування виконує функцію встановлення тісного зв’язку зі своїм співрозмовником .
Мовець - чоловік самостверджується , займаючи агресивну , панівну позицію в комунікативному процесі , що проявляється в схильності до частого перебивання співрозмовника , ігнорування його комунікативних дій , намагання монополізувати контроль над ходом розвитку комунікативної дії .
Жіноча комунікативна поведінка є більш увічливою та позбавленою домінантності ; мовцям - жінкам притаманно уважніше слухати свого співрозмовника і концентруватися на його проблемах , тоді як чоловіки ставлять у пріоритет необхідність вербалізувати власні хвилювання .
Така м’якість жіночої комунікативної поведінки зміцнює суспільну пресупозицію стосовно того , що жінки є слабшими , менш упевненими та загалом некомпетентними .
Робін Лакофф є прибічником психологічного пояснення , як гендерний розподіл комунікативних корелює з утворенням ієрархії соціальних ролей .
Лінгвіст наполягає , що жінкам із дитинства прищеплюється м’яка комунікативна манера , що і підживлює невпевненість та визначає їхню соціальну позицію як нижчу від чоловічої .
