Рівне гудіння машини , що летить високо над землею , заколисувало Маргариту , а місячне світло її ніжно зігрівало .
Заплющивши очі , вона віддала лице вітрові і думала з якимсь смутком про покинутий нею невідомий берег річки , яку , як вона відчувала , більше ніколи не побачить .
Після усіх чарів та чудес сьогоднішнього вечора вона вже здогадувалася , до кого саме в гості її везуть , але її це не лякало .
Надія на те , що їй вдасться там добитися повернення свого щастя , зробила її безстрашною .
Проте довго мріяти про це в машині не довелось .
Чи то водій добре знав свою справу , чи то машина була гарною , але незабаром Маргарита , розплющивши очі , побачила над собою не лісову темряву , а мерехтливе море московських вогнів .
