Красуня - секретар зойкнула і , заламуючи руки , вигукнула :
— Ви бачите ?
Бачите ?!
Нема його !
Немає !
Поверніть його , поверніть !
Тут у двері кабінету хтось сунувся , зойкнув і вилетів геть .
Бухгалтер відчув , що ноги його затремтіли , і сів на краєчок стільця , але не забув підняти портфель .
Анна Річардівна стрибала навколо бухгалтера , тріпала його піджак і скрикувала :
— Я завжди , завжди зупиняла його , коли він лаявся !
Ось і долаявся , — тут красуня підбігла до письмового столу і музичним ніжним голосом , трохи гугнявим після плачу , вигукнула :
— Прошу ! Де ви ?
— Хто вам тут « Проша » ? — поцікавився гордовито костюм , ще глибше завалюючись у кріслі .
- Вже не впізнає !
Мене не впізнає !
Ви розумієте ? - заплакала секретарка .
— Попрошу не плакати в кабінеті ! — вже сердячись , сказав запальний костюм у смужку і рукавом підтягнув до себе свіжу пачку паперів , з очевидною метою поставити на них резолюцію .
