— Не могла б ти помалювати в іншій кімнаті ? — холодно запитала Джонсі .
— Але я хочу бути поруч із тобою , — відповіла Сью .
— До того ж , я не можу собі дозволити залишити тебе наодинці з цим дурнуватим плющем .
— Скажеш , коли закінчиш , - сказала Джонсі заплющуючи очі .
Застигши , мов статуя , вона почала заспокоювати Сью : — Бо хочу бачити , як вони падають .
Я так втомилася від очікування , від думок .
Хочеться викинути все з голови і плисти за течією , все нижче , як це бідолашне стомлене листя .
— Поспи трохи , — сказала Сью .
— Я маю зателефонувати Бергману , старому солдатові - відлюднику , аби запросити його стати моєю моделлю .
На це піде не одна хвилина .
Прошу тебе не йти звідси , поки я не повернуся .
