Старий і згорблений « благородний батько » , із кривим підборіддям і малиновим носом , зустрічається в буфеті одного з приватних театрів [ 75 ] зі своїм давнім приятелем - газетярем .
Після звичайних привітань , розпитувань і зітхань благородний батько пропонує газетяреві випити по маленькій .
一 Чи варто ? 一 кривиться газетяр .
一 Нічого , підемо вип'ємо .
Я і сам , брате , не п'ю , та тут нашому братові - акторові знижка , майже пів ціни 一 не хочеш , так вип'єш .
Підемо !
Приятелі підходять до буфету і випивають .
一 Надивився я на ваші театри .
Гарні , нічого сказати , 一 бурчить благородний батько , сардонічно посміхаючись .
一 Мерсі , не очікував .
А ще теж столиця , центр мистецтва !
Дивитися соромно .
一 В Олександринці був ?[ 76 ] 一 запитує газетяр .
Благородний батько презирливо махає рукою і посміхається .
Малиновий ніс його морщиться і видає звук , що сміється
一 Був ! 一 відповідає він ніби знехотя .
一 Що ж ?
Подобається ?
一 Так , споруда подобається .
Зовні гарний театр , не стану сперечатися , але щодо самих артистів 一 вибач .
Може , вони і хороші люди , генії , Дідероти [ 77 ] , але , на мою думку , вони для мистецтва вбивці і більше нічого .
Якби моя воля , я їх з Петербургу вислав би .
Хто над ними у вас головний ?
