" Ох , скоріше б поїхати звідси ! — думав він , беручи себе за голову .
— Боже , поскоріше б ! " .
Потяг , на якому повинен був їхати Володя з maman , відходив о восьмій годині сорок хвилин .
Залишалося до потягу приблизно три години , але він з насолодою пішов би на станцію зараз же , не чекаючи maman .
О восьмій годині він підходив додому .
Вся його постать показувала рішучість : що буде , те буде !
Він вирішив увійти сміливо , дивитися прямо , говорити голосніше , незважаючи ні на що .
Він минув терасу , велику залу , вітальню і зупинився в останній , щоб перевести подих .
Звідси чути було , як у сусідній їдальні пили чай .
M -me Шумихіна , maman і Нюта про щось говорили і сміялися .
Володя дослухався .
— Запевняю вас ! — говорила Нюта .
— Я своїм очам не повірила !
Коли він став зізнаватися мені в любові і навіть , уявляєте , взяв мене за талію , я не впізнала його .
І знаєте , у нього є манера .
Коли він сказав , що закоханий в мене , то в обличчі у нього було щось тваринне , як у черкса .
