« Доказ мій почерк мій підпис узгодьте підтвердження встановіть секретне спостереження Воландом Лиходєєїв » .
За двадцять років своєї діяльності в театрах Варенуха бачив різні види , але тут він відчув , що розум його оповивається ніби пеленою , і він нічого не зумів промовити , крім житейської і при тому абсолютно безглуздої фрази :
– Цього не може бути !
Римський же вчинив не так .
Він підвівся , відчинив двері , гаркнув у них кур'єрці , що сиділа на табуретці :
– Нікого , крім поштарів , не впускати ! – і зачинив кабінет на ключ .
Потім він дістав з письмового стола кипу паперу і почав ретельно вивчати жирні , з нахилом вліво , букви в фотограммі з буквами у Стьопиних резолюціях і в його ж підписах з гвинтовою закарлючкою .
Варенуха , навалившись на стіл , гаряче дихав у щоку Римського .
– Це його почерк , – нарешті твердо сказав фіндиректор , а Варенуха відізвався , як ехо :
