Той усміхнувся та промовив :
— Це маленька слабкість .
Вона дуже високої думки про той роман , який написав я .
— Про що роман ?
— Роман про Понтія Пилата .
Тут знову загойдались та застрибали язички свічок , заграв посуд на столі , Воланд засміявся громовим сміхом , але нікого не злякав і цим нікого не здивував .
Бегемот чомусь аплодував .
— Про що , про що ?
Про кого ? — заговорив Воланд , коли перестав сміятися .
— Ось тепер ?
Це ж чудово !
І Ви не могли знайти іншої теми ?
Дайте поглянути , — Воланд протягнув руку долонею вгору .
— Я , на жаль , не можу цього зробити , — відповів мастер , — бо я спалив його в печі .
— Пробачте , не повірю , — відповів Воланд , — цього бути не може .
Рукопис не горить , — він повернувся до Бегемота і сказав : Ану дай-но сюди роман .
Кіт негайно зістрибнув зі стільця , і всі побачили , що він сидів на товстій пачці рукописів .
Верхнього примірника кіт , поклонившись , подав Воланду .
Маргарита затремтіла , хвилюючись знову до сліз :
