Знизу текла річка .
Кінця цієї річки не було видно .
Джерело її , величезний камін , продовжував її живити .
Так минула година і пішла друга .
Тут Маргарита стала помічати , що ланцюг її став важчий , аніж був .
Щось дивне сталося і з рукою .
Тепер перед тим , як підняти її , Маргариті доводилося морщитися .
Цікаві зауваження Коров'єва перестали займати Маргариту .
І розкосі монгольські очі , й обличчя білі та чорні стали байдужими , за годинами зливалися , а повітря між ними чомусь почало тремтіти та струмувати .
Гострий біль , як від голки , раптом пронизав праву руку Маргарити , і , зціпивши зуби , вона поклала лікоть на тумбу .
Якийсь шерех , наче крил по стінах , долинав тепер ззаду зі зали , і було зрозуміло , що там танцюють нечувані юрми гостей , і Маргариті здавалося , що навіть масивні мармурові , мозаїчні та кришталеві підлоги в цьому дивовижному залі ритмічно пульсують .
