— Тітонько , прошу вас сісти ! — крикнув господар .
Пам'ятаючи , що це означає , Тітка схопилася за стілець і сіла .
Вона подивилася на господаря .
Очі його , як завжди , дивилися серйозно і ласкаво , але обличчя , особливо рот і зуби , були понівечені широкою нерухомою посмішкою .
Сам він реготав , стрибав , смикав плечима та вдавав , що йому дуже весело в присутності тисяч облич .
Тітка повірила його веселощам , раптом відчула всім своїм тілом , що на неї дивляться ці тисячі облич , підняла вгору свою лисячу морду і радісно завила .
— Ви , Тітонько , посидьте , — сказав їй господар , — а ми з дядьком потанцюємо Камаринського .
Федір Тимофійович в очікуванні , коли його змусять робити дурниці , стояв і байдуже поглядав на всі боки .
Танцював він мляво , недбало , похмуро , і видно було по його рухах , по хвосту і по вусах , що він глибоко зневажав і натовп , і яскраве світло , і господаря , і себе ...
Протанцювавши своє , він позіхнув і сів .
