Фіолетова спина труснулася , але , більш за все , випадково , бо не міг же іноземець зрозуміти те , що говорили російською Коровйов і його знайомий .
— Короші ? — суворо запитував фіолетовий покупець .
— Світова , — відповідав продавець , кокетливо ковиряючи гострим ножем під шкірою .
— Короші люблю , поганий — ні , — суворо говорив іноземець .
— А як же ! — звеличено відповідав продавець .
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку .
— Спекотно сьогодні , — звернувся Коровйов до молоденької , червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це .
— Скільки коштують мандарини ? - поцікавився тоді у неї Коровйов .
— Тридцять копійок за кілограм , — відповіла продавчиня .
— Все кусається , — засопівши , підмітив Коровйов , — ех , ех ...
— Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого : - Їж , Бегемоте .
Товстун взяв свій примус під пахву , заволодів верхнім мандарином у пірамід і , тут же зі скоринкою з'ївши його , взявся за другий .
