— Чого ти , друже ?
О боже , кучер почує !
Замовкни , а то кучер почує !
Йому все чутно !
— Не люблю ... не люблю ! — продовжував він , задихаючись .
— Ви безпринципна , бездушна ...
Не маєте права носити цей ватерпруф !
Чуєте ?
А то я порву його на шматки ...
— Схаменися , дитино моя ! — заплакала maman .
— Кучер почує !
— А де багатство мого батька ?
Де ваші кошти ?
Ви все згубили !
Я не соромлюся власної бідності , та мені соромно , що маю таку матір ...
Коли мої товариші питаються про вас , я завжди червонію .
На потязі довелося їхати до міста дві станції .
Весь час Володя стояв на майданчику та здригався всім тілом .
Йому не хотілося заходити до вагону , там ж бо сиділа його матір , котру він ненавидів .
Ненавидів він себе самого , кондукторів , дим від паровозу , холод , у якому він звинувачував тремтіння ...
Та що важче було у нього на серці , то більше він відчував , що десь на цьому світі у якихось людей є життя чисте , благородне , тепле , граційне , повне любові , ласки , веселощів ...
Він відчував це та журився так сильно , що навіть один пасажир , уважно подивившись йому в обличчя , спитав :
