Привид зупинився серед могил і вказав на одну з них .
Скрудж , тремтячи , підійшов до неї .
Нічого не змінилося у виразі Привида , але Скрудж із жахом відчув , що якийсь новий зміст відкривається йому в цій величній постаті .
– Перш ніж я підійду ближче до могильної плити , на яку ти вказуєш , – сказав Скрудж , – дай мені відповідь на одне питання .
Це тіні того , що буде , чи того , що може бути ?
Але Дух і далі мовчав , а рука його вказувала на могилу , біля якої він зупинився .
– Життєвий шлях людини , якщо йти ним неухильно , веде до певного кінця , – мовив Скрудж .
– Але якщо людина зійде з цього шляху , то й кінець буде іншим .
І так само може змінитися й те , що ти показуєш мені зараз ?
Але Привид був непорушним , як завжди .
