— Да-ай ! – виє басом Рябов ; чутно , як тісниться його дихання , і відчувається , що він хотів би сказати багато чого , але не знаходить слів .
— Да-ай !
— Ні , братики , і не просіть , — зітхає Семен , сумно похитуючи головою .
— Не вводьте мене в гріх .
Не дам я вам рушницю .
Нема такої моди , щоб річ із застави виймати і грошей не платити .
Та і для чого балуватися ?
Йдіть собі з Богом !
Слинка витирає рукавом спітніле обличчя і починає гаряче клястись і просити .
Він хреститься , простягає до образа руки , кличе у свідки своїх покійних батька й матір , але Семен , як і раніше , дивиться смиренно на в'язку бубликів і зітхає .
Врешті - решт Ігнашка Рябов , що до того не рухався , рвучко підіймається і бухкає перед шинкарем земний уклін , але і це не діє !
— Вдавись же ти моєю рушницею , сатано ! — говорить Слинка , кліпаючи очима і дригаючи плечима .
— Вдавись , холеро , розбійницька душе !
