Поворушивши пальцями ніг , Стьопа зрозумів , що лежить у шкарпетках , тремтячою рукою провів по стегну , щоб визначити , у штанах він чи ні , і не визначив .
Нарешті , бачачи , що він кинутий і самотній , що нікому йому допомогти , вирішив встати , хай яких нелюдських зусиль це коштуватиме .
Стьопа розліпив склеєні повіки і побачив , що відбивається в трюмо як людина з волоссям , яке стирчать у різні боки , з опухлою , покритою чорною щетиною фізіономією , з опухлими очима , в брудній сорочці з коміром і краваткою , в кальсонах і в шкарпетках .
Таким він побачив себе в трюмо , а поруч із дзеркалом побачив невідомого чоловіка , одягненого в чорне і в чорному береті .
Стьопа сів на ліжко і , наскільки міг , витріщився налитими кров'ю очима на невідомого .
Мовчанку порушив цей невідомий , вимовивши низьким , важким голосом з іноземним акцентом такі слова :
