Азазелло покинув терасу , і Воланд залишився один .
Але самотність його не була довгою .
Почувся на плитах тераси стукіт кроків і жваві голоси , і перед Воландом постали Коров'єв і Бегемот .
Але тепер примуса у товстуна не було , а навантажений він був іншими предметами .
Так , під пахвою в нього був невеликий ландшафтик у золотій рамі , через руку був перекинутий кухарський , наполовину обгорілий халат , а в іншій руці він тримав цілу сьомгу в шкурі і з хвостом .
Від Коров'єва і Бегемота несло гаром , морда Бегемота була в сажі , а кепка наполовину обгоріла .
— Салют , пане , — прокричала невгамовна парочка , і Бегемот замахав сьомгою .
— Дуже гарні , — сказав Воланд .
— Пане , уявіть , — закричав збуджено і радісно Бегемот , — мене мали за мародера !
— Судячи з предметів , які ти приніс , — відповів Воланд , поглядаючи на ландшафт , — ти і є мародер .
