Левій з ненавистю подивився на Пилата і посміхнувся такою недоброю посмішкою , що його обличчя абсолютно спотворилося .
— Все хочете забрати ?
І останнє , що маю ? — запитав він .
— Я не сказав тобі — віддай , — відповів Пилат , — я сказав — покажи .
Левій порився за пазухою і витягнув згорток пергаменту .
Пилат узяв його , розгорнув , розстелив між вогнями і , мружачись , став вивчати нерозбірливі чорнильні знаки .
Важко було зрозуміти ці кострубаті рядки , і Пилат кривився та схилявся до самого пергаменту , водив пальцем по рядках .
Йому вдалося все-таки розібрати , що записане є незв'язним ланцюжком якихось висловів , якихось дат , господарських нотаток і поетичних уривків .
Дещо Пилат прочитав : « Смерті немає ...
Вчора ми їли солодкі весняні баккуроти ... »
Гримасуючи від напруги , Пилат мружився , читав : « Ми побачимо чисту ріку живої води ...
Людство буде дивитися на сонце крізь прозорий кристал ... »
