Володя побіг назад і вискочив на свіже повітря .
« І як вони можуть говорити вголос про це ! — мучився він , сплескуючи руками і з жахом дивлячись на небо .
— Кажуть уголос , холоднокровно ...
І maman сміялася ... maman !
Боже мій , навіщо ти дав мені таку матір ?
Навіщо ? »
Але йти в будинок потрібно було , хай там що .
Він разів зо три пройшовся по алеї , трохи заспокоївся і увійшов у будинок .
— Що ж ви не приходите вчасно чай пити ? — суворо запитала m-me Шумихіна .
— Винен , мені ... мені пора їхати , — пробурмотів він , не піднімаючи очей .
— Maman , уже восьма година
— Їдь сам , мій милий , — сказала томно maman , — я залишаюся ночувати у Лілі .
Прощай , мій друже ...
Дай я тебе перехрещу ...
Вона перехрестила сина і сказала по-французьки , звертаючись до Нюти :
— Він трохи схожий на Лермонтова ...
Чи не так ?
