Стьопа , витріщаючи очі , побачив , що на маленькому столику сервірована таця , на якій порізаний білий хліб , паюсна ікра у вазочці , білі мариновані гриби на тарілочці , і , нарешті , горілка в місткій ювелірній карафі .
Особливо вразило Стьопу те , що карафа запітніла від холоду .
Але це було зрозуміло — вона стояла в полоскальниці , набитій льодом .
Накрито , словом , було чисто , вміло .
Незнайомець не дав здивуванню Стьопи вирости до ступеня болючої і прудко налив йому пів чарки горілки .
– А ви ? – пискнув Стьопа .
– Із задоволенням !
Тремтячою рукою підніс Стьопа стопку до вуст , а незнайомець на одному дусі проковтнув вміст своєї стопки .
Пережовуючи шматок ікри , Стьопа вичавив з себе слова :
– А що ж ви ... закусити ?
— Дякую , я не закусую ніколи , — відповів незнайомець і налив по другій .
Відкрили каструлю — в ній виявились сосиски в томаті .
