Залишалося припустити , що заспана і дивна особистість полетіла з дому , як птиця , не залишивши по собі ніякого сліду .
Аннушка перехрестилась і подумала : , , Так дійсно квартирка номер п'ятдесят !
Недарма люди говорять !
Оце так квартирка .
Не встигла вона подумати , як двері зверху знову грюкнули , і другий хтось побіг зверху .
Аннушка притиснулась до стіни , і бачила , як якийсь достатньо шановний громадянин з бородою , але ледь-ледь поросячим , як здалося Аннушці обличчям пройшов мимо неї і , як і перший , покинув будинок через вікно , також знову - таки і не думаючи розбитись на асфальті . Аннушка забула вже про мету свого походу і залишилися на сходах , хрестячись , ойкаючи й сама з собою розмовляючи .
Третій , без бороди , з круглим бритим обличчям , у толстовці , вибіг зверху через короткий час і так само полетів у вікно .
