Азазелло мовчки кивнув головою .
— Їду ! — з силою вигукнула Маргарита і схопила Азазелло за руку , — їду , куди завгодно !
Азазелло , полегшено віддихуючись , відкинувся на спинку лавки , закривши спиною грубо вирізане слово " Нюра " , і заговорив іронічно :
— Складний народ — ці жінки ! — він засунув руки в кишені і далеко витягнув ноги , — навіщо , наприклад , мене послали по цій справі ?
Хай би їздив Бегемот , він милий ...
Маргарита заговорила , криво і жалюгідно посміхаючись :
— Припиніть ви мене містифікувати і мучити вашими загадками …
Я ж людина нещасна , а ви цим користуєтеся .
Лізу я в якусь дивну історію , але , присягаюсь , тільки через те , що ви розуміли мене словами про нього !
Мені паморочиться у голові від усіх цих неприємностей ...
— Без драми , без драми , — кривляючись , відгукнувся Азазелло , — на мої обставини теж треба зважати .
Дати адміністратору ляпаса або виставити дядька з хати , або підстрелити когось чи якусь і ще дрібницю типу цього , — це моя спеціалізація , але розмовляти із закоханими жінками — покірний слуга .
Адже я вас уже пів години вмовляю .
Ви йдете ?
