— А напиши , що так не можна .
Коротко напиши , але чітко і докладно , не пом'якшуючи і не згадуючи його вини .
Це твій батьківський обов'язок .
Напишеш , виконаєш свій борг і заспокоїшся .
— Це правда , але що ж я йому напишу ?
В якому сенсі ?
Я йому напишу , а він мені у відповідь : " Чому ?
Для чого ?
Чому це гріх ? "
О . Анастасій знову щедро засміявся і ворухнув пальцями .
— Чому ?
Для чого ?
Чому це гріх ? — верескливо заговорив він .
— Сповідаю я одного разу господаря і говорю йому , що зайва надія на милосердя боже — то гріх , а він запитує : " Чому ?
Хочу відповісти йому , а тут , — Анастасій ляснув себе по чолі , — а тут - то у мене й нема !
Хи-хе-хе-хе-е ...
Слова Анастасія , його сиплий деренчливий сміх над тим , що не смішно , подіяли на благочинного і диякона неприємно .
Благочинний хотів було сказати старому " не лізьте " , але не сказав , а тільки скривився .
