Фіолетова спина труснулася , але , найімовірніше , випадково , бо не міг же іноземець зрозуміти те , що говорили російською Коров'єв і його знайомий .
— Короші ? — суворо запитував фіолетовий покупець .
— Світова , — відповідав продавець , кокетливо колупаючи гострим ножем під шкірою .
— Короші люблю , поганий — ні , — суворо говорив іноземець .
— Аякже ! — зверхньо відповідав продавець .
Тут наші знайомі відійшли від іноземця з його лососиною до краю кондитерського прилавку .
— Спекотно сьогодні , — звернувся Коров'єв до молоденької , червонощокої продавчині і не отримав від неї ніякої відповіді на це .
— Скільки коштують мандарини ? — поцікавився тоді у неї Коров'єв .
— Тридцять копійок за кілограм , — відповіла продавчиня .
— Все кусається , — засопівши , підмітив Коровйов , — ех , ех ...
— Він трохи ще подумав і запросив свого знайомого : — Їж , Бегемоте .
Товстун узяв свій примус під пахву , заволодів верхнім мандарином у піраміді , тут же зі скоринкою з'ївши його , взявся за другий .
