Але Коров'єв , не бентежачись виступом Павла Йосифовича , продовжував :
— Звідки ? — ставлю я це питання всім !
Він виснажений голодом і спрагою !
Йому жарко .
Ну , взяв неборака на пробу мандарин .
І вся-то ціна цьому мандарину три копійки .
І от вони вже свистять , як солов'ї весною в лісі , турбують міліцію , відривають її від справи .
А йому можна ?
Га ? — і тут Коров'єв вказав на бузкового товстуна , від чого у того на обличчі відобразилась найсильніша тривога , — хто він такий ?
Га ?
Звідки він приїхав ?
Навіщо ?
Скучили ми хіба без нього ?
Запрошували ми його хіба ?
Звісно , — саркастично кривлячи рот , в увесь голос кричав колишній регент , — він , бачте , в парадному бузковому костюмі , від лососини весь розпух , він весь набитий валютою , а нашому - то , нашому - то ?!
Гірко мені !
Гірко !
Гірко ! — завив Коров'єв , як боярин на старовинному весіллі .
