— Чи варто ? — скривився газетяр .
— Воно , мабуть , пити на ніч дивлячись не зовсім ... але нашому брату знижка — гріх не випити .
Приятелі випивають .
— Все-таки , якщо неупереджено міркувати , то трупа в нас пристойна , — каже газетяр , закушуючи червоною капустою .
— Трупа ?
Хм ...
Пристойна , нічого сказати ...
Ні , брате , перевелися нині в Росії гарні актори !
Жодного не залишилось !
— Ну , так уже й жодного !
Не те що по всій Росії , але навіть у нас у Пітері гарних не знайдеться .
Наприклад , Свободін [ 80 ]...
— Сво-бо-дін ? — каже благородний батько , в жаху відступаючи назад та сплескуючи руками .
— Та хіба це актор ?
Побійся ти бога , хіба такі актори бувають ?
Це дилетант !
— Та все ж таки ...
— Що все-таки ?
Коли б моя влада , я б цього твого Свободіна з Петербурзі вислав !
Хіба так можна грати , га ?
Хіба можна ?
Холодний , сухий , ні краплі почуттів , одноманітний , без будь-якої експресії ...
Ні , підемо ще вип‘ємо !
Не можу !
Душно !
