Іван нічого і не пропускав , йому самому стало так легше розказувати , і поступово дійшло до того моменту , як Понтій Пилат у білій мантії з кривавою підкладкою вийшов на балкон .
Тоді гість молитовно склав руки і прошепотів :
— О , як я вгадав !
О , як я все вгадав !
Опис жахливої ​​смерті Берліоза слухач супроводжував загадковим зауваженням , причому очі його спалахнули злістю :
— Про одне шкодую , що на місці цього Берліоза не було критика Латунського або літератора Мстислава Лавровича , — і несамовито , але беззвучно вигукнув : — Далі !
Кіт , який платив кондукторці , надзвичайно розвеселив гостя , і він душився від тихого сміху , дивлячись , як схвильований успіхом свого оповідання Іван тихо стрибав навпочіпки , зображуючи кота з гривеником біля вусів .
— І ось , — розповівши про подію в Грибоєдові , засумувавши і затуманившись , Іван закінчив : — Я і опинився тут .
