Буфетник повільно підвівся , підніс руку , щоб поправити капелюха , і усвідомив , що його на голові нема .
Йому жах як не хотілося повертатися , але капелюха було шкода .
Трохи подумавши , він усе ж таки повернувся і сказав .
— Що ще там ? — запитала його проклята Гела{=> .
– } Я капелюха забув , — шепнув він , показуючи свою лисину .
Гела повернулася , буфетник подумки плюнув і заплющив очі .
Коли він їх відкрив , Гела подала йому капелюх і шпагу з темним руків'ям .
— Не моє , — шепнув буфетник , відпихуючи шпагу і швидко надіваючи капелюха .
— Ви справді без шапки прийшли ? — здивувалася Гела .
Буфетник щось буркнув і швидко пішов донизу .
Його голові чогось було незручно і занадто тепло в капелюсі ; він зняв його , і підстрибнув від страху , тихо зойкнувши .
В руках у нього був оксамитовий берет з півнячим пером .
Буфетник перехрестився .
Тієї самої миті берет нявкнув , перетворився на чорного кота і , скочивши назад на голову Андрію Фокичу , всіма кігтями вчепився в його лисину .
Відчайдушно закричавши , буфетник кинувся бігти донизу , а котик упав з голови і чкурнув догори по сходах .
